Наповняйтесь Духом!

«І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповняйтесь Духом» (Еф.5:18).

Здавалося б, яке може бути порівнювання віруючих із п’яницями? Людина, яка п’є, перебуває під впливом алкоголю, вона керована вином. Людина, сповнена Божим Духом — керована Ним. Що ж означає наповнюватися Святим Духом? Які видимі ознаки сповнення? Як часто й для чого це потрібно? Подумаймо над цими запитаннями.

Апостол Павло писав до церкви в Ефесі: «Ви маєте наповнюватися!» У Діях святих апостолів часто йдеться про сповнення Святим Духом. Наприклад, коли постало питання вибору дияконів, то було три умови: добра репутація, мудрість та наповнення Духом: «Отож, браття, виглядіть із-поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрості, їх поставимо на службу оцю» (Дiї 6:3). Ну, репутація — це зрозуміло: чи добре говорять про тебе люди? Мудрість — чи вмієш ти вирішувати різні проблеми? Це те, що видно. А за якою шкалою можна визначити сповнення Святим Духом? Як це сповнення проявлялося в практичному житті?

Коли обрали Степана, то про нього було сказано: муж, повний віри, сили, Святого Духа. Проти Степана повстало кілька синагог — ціла команда освічених людей, які добре знали Закон. Поставили його проти цілої юрби — один проти всіх. Але вони не могли протистояти мудрості та Духу, Яким він говорив. Він був помазаний Божою силою.

Люди, які пережили П’ятдесят­ницю, були наповнені Святим Духом. «Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них…» (Дiї 4:8). Апостоли стояли перед начальниками, книжниками, первосвященниками — тою самою командою, яка розп’яла Ісуса Христа та яка тепер переслідувала Його послідовників. У апостола Петра не було страху (а ще недавно служниці злякався). Він дивився в очі опонентам і сміливо говорив, публічно звинувачував їх у вбивстві Месії. Він був керований Божим Духом, переповнений Божим помазанням. Петро розумів, що він у Божій руці, що він на боці правди.

Бути сповненим Духа — це бути під Його керівництвом. Дуже цікаво підкреслюється, що робили християни, коли приходила небезпека. Коли апостолам пригрозили, заборонили навчати про ім’я Ісуса Христа, вони дуже сильно помолилися. «Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!» (Дiї 4:31).

Обставини були аж ніяк не сприятливі. «А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...» (Дiї 8:3). Усі, крім апостолів, розсіялися. Та попри це «ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили» (Дiї 8:4). Вони сповнилися Божим Духом і отримали заряд сили, щоб сміливо проповідувати.

Степанові смерть дивилася в очі, його побивали камінням. Уявіть, як це нечесно було! Він не зробив нічого поганого. Навпаки, чинив чудеса та знамена. А вони двох лжесвідків поставили, людей обдурили й вирішили забити. І це побожні люди, учителі Ізраїлю, які мали би бути на сторожі правди! «А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу» (Дiї 7:55). Попри всю цю несправедливість, Степан, керований Божим Духом, молиться: «Не залічи їм, о Господи, цього гріха!»

Бути сповненим Святого Духа! Здавалося б, невже такі високі вимоги мають бути до дияконів, які просто ділять хліб? Але це був період, коли християнство просто увірвалося в суспільство. Стали навертатися багато людей. Спочатку 3000, потім 5000, потім кілька разів вживається слово «безліч». Навіть дуже прискіпливий до цифр Лука перестав рахувати. «І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі уздоровлювані!» (Дії 5:16). Уявіть собі, яка це сенсація була! Апостолам тоді потрібне було особливе Боже керівництво. Тим більше, коли стали гнати, вбивати, катувати за ім’я Христове.

Сьогодні ми християни XXI ст. Але принцип не змінився — нам дана можливість черпати з вічного джерела Божої сили. Я думаю, що учні у свій час не зрозуміли слів Христа: «Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його» (Ів.16:7). Він обіцяв послати Духа, який навчить, наставить, утішить, звістить майбутнє й керуватиме життям учнів. Згодом вони самі пережили й зрозуміли, що мав на увазі Ісус Христос.

У Новому Заповіті є застороги — коли ми не можемо бути керованими Духом. По-перше: «Духа не вгашайте!» (1Сол.5:19). Людина, хрещена Святим Духом, через свої дії може вгашати Духа, не дозволяти Йому керувати її життям, надихати її. По-друге: «Не засмучуйте Святого Духа» (Еф.4:30). Усілякі сварки, нехристиянське життя пригашають Божу дію.

Запитання до нас: як ми сьогодні черпаємо із цього джерела? Наповнення Божим Духом приходить через спілкування з Ним — це особа. Коли ми молимося, читаємо Слово, коли ми перебуваємо у спільності з Богом, приходить Його сила й влада.

Ми живемо у важкі часи, багато викликів принесла війна. Але, дозвольте сказати, апостоли не в легший час жили. Старозавітні праведники не жили в прекрасних умовах. Молодого Даниїла забрали в полон, привезли в чужу країну, примусили вчити халдейську мову, читати халдейські книги, стати перед царем. І він мусив це зробити. «Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатрапами, бо в ньому був високий дух, і цар задумував поставити його над усім царством» (Дан.6:3). Уявіть собі — раб, якого привели з іншої країни, стає кандидатом на таку високу посаду. Тому що Даниїл знав, де брати силу, він керувався Господом і мав високий дух.

Сьогодні ми маємо право, можливість, навіть зобов’язання сповнятися Святим Духом, бути в близькому спілкуванні з Господом, черпати від Нього силу. «Наповнюйтеся» — це дієслово наказової форми. Якщо ми будемо черпати з новин, передбачень, то нас чекає доля світу: написано, що люди в останній час будуть мертвіти від страху, зітхати від бід, які грядуть. Але до християн сказано: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підніміть свої голови, бо зближається ваше визволення!» (Лк.21:28).

Якось був свідком такої картини. Діти з’їхалися до літньої матері перед її смертю. Хтось почав втішати… Вона посміхнулася, на обличчі проявилася радість: «Дітки, не переживайте. Я ж іду додому, мене чекає люблячий Батько!» Я дивився на ті зморшки, на той блиск у очах — усе життя з Господом прожила, мала непросту долю… І на порозі смерті так близько з Богом.

Сьогодні чую фрази від молодих, повних сил і здоров’я: «Важко жити», «Депресія прийшла», «Так страшно»… Друже, пошукай Господа! Коли ти прокинувся — і твої очі бачать, і ти можеш встати з ліжка, і маєш шматок хліба, — ти повинен віддати Йому славу. Якщо в тебе багато роботи, подякуй, що можеш працювати. Як часто ми не цінуємо те, що маємо. Не дякуємо Богові. У багатьох місцях світу люди не доїдають, не мають достатньо води. У багатьох місцях немає церкви або можливості зібратися.

Бог дав нам частку зі спасенними, джерело живої води. «А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Ів.4:14). Якщо питимеш із цього джерела, то станеш джерелом для інших. Станеш благословенням. У твоїх очах будуть іскорки радості. Навіть, коли смерть дивитиметься в очі, коли стоятимеш перед юрбою, Він дасть тобі відваги.

Тому апостол радить: «Наповнюйтесь Духом, розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа» (Еф.5:18-20). Коли ми так робитимемо, із нашого серця литиметься струмок живої води. Якщо ж нам треба всі новини почути, всі переписки переглянути, а на головне не лишається часу, то не буде і сили протистояти зовнішньому тиску.

Не нехтуймо, не засмучуймо, не вгашаймо Святого Духа. Люди, хрещені Святим Духом, повинні давати Йому свободу, щоб керував і провадив їх, давав мудрість і відвагу. Щоб давав втіху в найважчі моменти. Степан перед обличчям смерті бачив відкрите небо. Сьогодні можна бачити розруху, проблеми, тривоги. А можна бачити Господа, Який тримає, Який витирає сльози, Який ніколи не залишає. Знаходьмо час побути з Ним, вилити душу, попросити поради й керівництва. А Він каже: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт.11:28). Справжній спокій — коли в серці живе Господь.

Ігор СКОЦЬ,
пастор, м. Луцьк

"Благовісник", 2024,2